Консультація для батьків "Як одягнути дитину восени"

Пам'ятка для батьків "Правила дорожнього руху"

Консультація для батьків "Отруєння медикаментами"

Косультація для батьків "Отруйні гриби"

Консультація "Підготовка руки дитини до письма"

Тиждень безпеки 04-08.09.2023

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОГО ПОВОДЖЕННЯ НА РІЧКАХ ТА ВОДОЙМАХ
Умови безпеки на воді
        Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу. Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку.
Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є:
- правильний вибір та обладнання місць купання;
- навчання дорослих і дітей плаванню;
- суворе дотримання правил поведінки під час купання й катання на плавзасобах.
Загальні правила поведінки на воді
1. Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен відбуватися бути тільки в спеціально відведених та обладнаних для цього місцях;
2. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби;
3. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду за швидкості вітру до 10м/сек, при температурі води – не нижчою за +18°С, температурі повітря – не нижчою за +24°С;
4. Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи в постійному напруженні, обирайте оптимальну швидкість рухів, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у великих запливах без дозволу лікаря й необхідних тренувань;
5. Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5–2 години;
6. Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води;
7. У воді варто знаходитися не більше ніж 15 хвилин;
8. Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити в тіні;
9. Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів;
10. Перед тим, як стрибати у воду, переконайтеся в безпеці дна й достатній глибині водоймища;
11. Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно;
12. Кататися на човні (малому плавзасобі) дозволяється тільки після отримання дозволу та реєстрації в чергового по човновій станції.
На воді забороняється:
1. Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей;
2. Запливати за попереджувальні знаки;
3. Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.
4. Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.
5. Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.
6. Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які не відведені для купання.
7. Вживати спиртні напої під час купання.
8. Забруднювати воду й берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну й одяг у місцях, відведених для купання.
9. Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.
10. Допускати у воді небезпечні ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг.
11. Подавати помилкові сигнали небезпеки.
12. Купання дозволяється в спеціально обладнаних місцях, визначених місцевими органами виконавчої влади.
13. Місця купання обладнуються рятувальними постами з рятувальними засобами. Крім того, в місцях для купання дно ретельно перевіряється аварійно-рятувальними службами, про що складається акт перевірки, вимірюється температура води і повітря.
                        Правила поведінки під час катання на човнах
       Човни, катера та інші плавзасоби, що належать санаторіям, дитячим таборам і базам відпочинку, повинні реєструватися встановленим порядком. Щорічно перед початком сезону вони проходять технічний огляд. Малі судна повинні знаходитися під охороною або під замком. Перед відплиттям їх потрібно перевірити на справність і оснастити рятувальними засобами. Наказом по установі призначаються особи, відповідальні за збереження, технічний стан і експлуатацію малих суден.
1. Сідати в човен потрібно обережно, ступаючи по центру настилу.
2. Кататися на човні або іншому малому плавзасобі дозволяється тільки в спеціально відведених для цього місцях.
3. Перед тим, як відправитись на водну прогулянку, необхідно отримати на це дозвіл та зареєструватись у чергового по човновій станції.
4. Рухатись на човні необхідно завжди по правому боці річки, по руху човна, намагаючись триматися не далі ніж 20 метрів від берега.
5. Якщо потрібно випередити інший човен, то треба обходити його з лівого боку.
6. Гребний човен повинен звільняти дорогу всім човнам, що проходять справа від нього, а також моторним і вітрильним суднам.
7. Гребти веслами треба рівномірно, кермач повинен бути особливо уважним, щоб не вдаритися об борт іншого човна.
8. Під час катання на малих плавзасобах забороняється:
- пересідати з місця на місце, сідати на борт під час руху човна;
- розгойдувати човен, пірнати з нього;
- категорично забороняється переходити з одного човна в інший;
- навантажувати малі судна понад установлені норми;
- перетинати курс суден, що йдуть;
- підходити близько до суден, що рухаються;
- кататися поблизу пристаней і причалів;
- віддалятися на човні від берега більш ніж на 100 метрів;
- кататися на саморобних човнах, катерах, плотах, автомобільних камерах;
- кататися при несприятливих метеорологічних умовах;
- виходити на фарватер судноплавства.
Рятувальними засобами з катера або шлюпки можна надати своєчасну допомогу потопаючій людині. Район дії рятувального поста обмежується радіусом 400 метрів.
                                Порядок дій у випадку нещастя
1.Якщо човен перевернувся, головне – не розгубитися. Човен, що перекинувся, добре тримається на воді, отже потрібно зберігати спокій і до прибуття рятувальників триматися за човен, штовхаючи його до берега.
2.Потрапивши під пліт, або вітрило човна, що перекинулося, ні в якому разі не можна заплющувати очі. Варто плисти в тому напрямку, відкіля надходить світло.
3.Той, хто добре вміє плавати, у першу чергу повинен допомогти тому, хто не вміє плавати, підтримувати його на плаву.
4.Рятувати треба спочатку одного потопаючого, потім іншого; спасти вплав одночасно кількох людей неможливо.
5.Під час катання дітей необхідна присутність дорослого в кожному човні. Він повинен вміти управляти судном, добре плавати, знати прийоми надання невідкладної допомоги постраждалим на воді.
6.Причиною загибелі людей на воді можуть бути вири, що затягують навіть досвідчених плавців, підводні плини, які паралізують волю людини, що пливе; водорості, що сковують рух плавця.
7.У швидкій річці можна потрапити у сильну течію Вона підхоплює плавця і починає безладно нести. Непосильна боротьба з течією може вкінець виснажити сили плавця. Тому розсудливіше плисти за течією, періодично відпочиваючи на спині, повільно наближаючись до берега.
8.У випадку, якщо плавець опинився у воді під час шторму, він не зможе вийти з води. У таких випадках необхідно обрати найбільш сильну попутну хвилю, наблизитися на ній до берега і вибігти на нього. Якщо це не вдається зробити, необхідно схопитися за водорості чи прибережне каміння і всіма силами утриматися, упираючись пальцями ніг до тих пір, поки не спаде хвиля, потім зіскочити і вибігти за межу прибою.
9.Якщо ви потрапили у вир, наберіть якнайбільше повітря, занурюйтесь у воду і, зробивши сильний ривок убік за течією, спливайте на поверхню. Від переохолодження або різкого переходу із зони теплої води у зону холодної з’являються судоми, що зводять руки і ноги.
10. Головне – не розгубіться! Треба негайно перемінити стиль плавання, найкраще лягти на спину і плисти до берега.
11.Намагайтеся утриматися на поверхні води і кличте на допомогу. Плавець, що заплутався у водоростях, не повинен робити різких рухів і ривків, інакше петлі рослин затягнуться ще щільніше.
12. Необхідно лягти на спину і постаратися м’якими, спокійними рухами виплисти у бік, звідкіля приплив. Якщо це не допоможе, потрібно підтягти ноги, обережно звільнитися від рослин руками.
13.Іншими причинами нещасних випадків на воді можуть бути: переохолодження у воді; перевтомлення м’язів, викликане тривалою роботою їх без розслаблення безперервного плавання одним стилем; купання незагартованого плавця у воді з низькою температурою та інші.
14. В усіх випадках плавцю рекомендується перемінити стиль плавання і по можливості вийти із води.
15. Якщо немає умов для негайного виходу із води, то необхідно діяти таким чином: При відчутті стягування пальців руки потрібно швидко з силою стиснути пальці кисті руки у кулак, зробити різкий відкидаючий рух рукою у зовнішній бік та розтиснути кулак; при судомі ікроножного м’яза необхідно, підігнувшись, двома руками обхопити ступню постраждалої ноги і з силою піджати ногу в коліні поперед себе.
            Надання невідкладної домедичної допомоги постраждалим на воді
Серед станів з боку здоров’я людини, які потребують невідкладної медичної допомоги, найбільш часто, при нещасних випадках на воді, зустрічаються переохолодження та утоплення. У разі загального переохолодження необхідно провести заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження.
1.Мокрий одяг знімають, а хворого загортають в ковдру, можна зробити декілька активних фізичних вправ.
2.Не слід давати алкоголь через те, що він підвищує потребу в кисні і може спровокувати виникнення судом.
3.При виникненні локального переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах.
4. Пропонується зігрівання тканин занурюванням уражених частин тіла у воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20 хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити і накласти асептичну пов’язку, покрити теплим одягом.
5.При неможливості зігрівання теплою водою, необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок шкіри спиртом етиловим або горілкою, дотримуючись заходів безпеки, направлених на запобігання механічного ушкодження відшарованої шкіри та інфікування.
6.При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. 7. Рятувати потопаючих приходиться коли: потопаючий знаходиться на поверхні, тільки що зник під водою або пробув під водою декілька хвилин. В цих випадках, перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище і вибрати спосіб надання допомоги.
7.Іноді, якщо випадок трапився біля берега можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівне коло, дошку, мотузку, кінець Олександрова та ін.
8.До потопаючого необхідно підпливати таким чином, щоб він не бачив рятівника та не став чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають ззаду, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною.
9. У особи, яку взяли з поверхні води, частіше бувають психічні розлади, викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокру одежу, витерти тіло, дати 15-20 крапель настойки Валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти та зігріти людину (укутати і дати гарячого напою).
10. Якщо свідомість відсутня (не реагує на звернення та легкі постукування по щоках), але збережені пульсація на сонній артерії та дихання – необхідно надати тілу постраждалого горизонтальне положення з повернутою на бік головою, дати вдихнути через ніс пари нашатирного спирту, яким змочений шматок ватки, та провести вищевказані заходи.
11. Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща по черзі з обох боків.
12.Дослідження пульсу на променевій артерії не доцільно, оскільки його відсутність тут ще не свідчить про зупинку кровообігу.
13. Ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки, руху повітря через ніс та рот.
14. В разі, якщо свідомість, пульс на сонних артеріях, наявні признаки зупинки дихання відсутні, широкі зіниці, але нема трупних плям, задубіння тіла, необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу.
15. По-перше, спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину з них можна частково вивести, трохи піднявши постраждалого за талію так, щоб верхня частина тулуба і голова повисали, або "перегнути” постраждалого через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискуючи на його спину. Ці заходи необхідно проводити у виняткових випадках максимально швидко. Не слід пориватися до видалення всієї рідини або значної її частини, тому що це практично неможливо і потребує багато часу.
17. На обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до проведення штучної вентиляції легень є 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.
    Діяти треба швидко за наступними кроками:
- Покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню.
- Однією рукою відкрийте йому рота, пальцями іншої руки, завернутими у серветку або носову хустинку, видалити з порожнини рота пісок, мул та інше.
- Рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігнути хребет в шийному відділі (це потрібно робити, якщо є підозра на пошкодження цього відділу хребта), за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу. Утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носа.
- Наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне вдування повітря в його легені. Одночасно «краєм ока» контролюйте підіймання грудної клітки, якщо грудна клітка не підіймається, або підіймається надчеревна ділянка, повторіть все з пункту № 2. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті, або є пошкодження щелепи, язика, губ, проводять штучну вентиляцію не методом «рот в рот», а «рот в ніс», затискуючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань – 16-20 за хвилину.
- Для зовнішнього масажу серця розташуйтесь з боку від хворого; основу долоні однієї кисті руки покладіть вздовж передньої – нижньої поверхні грудини, основу другої долоні впоперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулубу, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину. Ознакою правильності виконання закритого масажу серця є наявність пульсових поштовхів синхронно з натискуванням на грудину, на сонних артеріях.
- Через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки, чи не з’явився пульс на сонних артеріях.
ЗНАННЯ І ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ Є ЗАПОРУКОЮ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я А ТАКОЖ ПРИЄМНОГО ВІДПОЧИНКУ!
Правила перебування дітей на сонці. Сонячний удар, перша допомога при його ознаках (поради для батьків)
Перебування дітей на сонці слід регулювати. Спочатку малюк може знаходитися під променями сонця 5 – 6 хвилин, а після появи засмаги 8 – 10 хвилин. Під час прогулянки можна провести 2 – 3 сонячні ванни, доводячи перебування дитини на сонці до 40 – 50 хвилин упродовж дня. Щоб уникнути опіків, одяг дітей знімають поступово: спочатку діти ходять у майках і трусиках, потім тільки в трусах. Голова обов’язково повинна бути прикритою панамкою або косинкою.
Кращий час для прийому сонячно – повітряних ванн з 9.00 до 11.00 годин дня. Це загартування варто робити не раніше чим через 30 – 40 хвилин після прийому їжі.Дітей частіше потрібно напувати водою.
Сонячний і тепловий удари – це стани, що виникають у результаті перегріву організму. Перегріванню особливо піддані діти. Сонячний удар настає при перегріванні прямими сонячними променями, особливо голови.
Перші ознаки – млявість, розбитість, нудота, головний біль, запаморочення. Далі підвищується температура тіла (до 38 – 40 “С), з’являється блювота, можлива непритомність, судоми.
Тепловий удар найчастіше відбувається в спекотну, безвітряну погоду. Його виникненню сприяє темний одяг, що погано відбиває сонячні промені, або одяг , що не пропускає повітря й затримує випаровування тіла.
При ознаках теплового або сонячного удару викличте лікаря. До його прибуття укладіть дитину в тіні або прохолодному приміщенні, зніміть одяг, що стискує. До голови, бічних поверхонь шиї, пахових областей прикладіть ємність з льодом (водою), укутайте малюка мокрим простирадлом, дайте рясне питво (підсолену холодну воду, холодний чай).
Для активізації дихання дитини, поплескайте її по обличчю рушником(хусткою), змоченим у холодній воді, дайте вдихнути нашатирний спирт, кисень, розітріть тіло. Якщо подих утруднений або зупинився, зробіть штучне дихання.

Консультація "у вас конфліктна ди

"Фізичний розвиток дитини"

"Як виховати слухняну дитину"

Як не зриватися на дитині:

поради батькам.

Дорослі – не ідеальні та не роботи. Вони також мають право на емоції, адже не завжди діти чемні та слухняні. Що робити, аби не зірватись на дитині.

1. Спробуйте зрозуміти причину вашого гніву. Можливо, зовсім не дії дитини вас розізлили.

2. Поставте себе на місце дитині та зрозумійте її.

3. Дитина кричить через причину і у такий спосіб просить про допомогу.

4. Казати про все відразу, говорити вголос про почуття: “Я засмучуюсь, коли ти не прибираєш за собою іграшки”.

5. Робіть стрес-розрядку. Вийдіть з кімнати, зробіть чаю, дихайте глибоко. Опануйте свої емоції. Або ж вийдіть на прогулянку.

6. Думайте про вирішення проблеми, а не про її суть: “Що я можу зробити просто зараз, щоб виправити це?”.

7. Розподіліть обов’язки в сім’ї, просіть про допомогу. Ви – не робот.

8. Виділяйте час для себе, щоб уберегтися від емоційного вигорання.

9. Фільтруйте критику чи поради інших. Люди завжди будуть щось говорити.

10. Не справляєтесь – зверніться до психолога.

Консультація "Як підтримати дітей під час війни"

Консультація для батьків

Формування логіко-математичної компетентності дошкільників

Математика, природа, мова пронизують усю діяльність людини, математичні поняття використовуються на кожному кроці. Без них неможливий дивовижний технологічний процес, економічне процвітання. Тому виникає необхідність здійснювати логіко-математичний розвиток дітей дошкільного віку.

Наукові дослідження педагогів, психологів переконують, що готувати дітей до життя, до успішного навчання у сучасній школі мають висококваліфіковані фахівці, творчі особистості – вихователі у взаємодії з сім’єю.

У Законі України «Про дошкільну освіту» записано: «Дошкільна освіта – це цілісний процес, спрямований на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб. З погляду сучасної дошкільної освіти, дітей слід навчити не тільки обчислювати, вимірювати, розрізняти геометричні фігури, орієнтуватися в часі, у просторі, а й учити логічно мислити, розвивати творчі здібності, пізнавальні інтереси. Математичний розвиток дитини складається з двох взаємопов’язаних основних ліній: логічної (тобто підготовки мислення до способів міркування) і математичної (тобто формування математичних уявлень)».

Логіко-математична компетентність передбачає здатність дитини самостійно здійснювати:

Ø класифікацію геометричних фігур, предметів та множин за якісними ознаками та чисельністю;

Ø серіацію, тобто впорядкування предметів за величиною, масою, об’ємом розташування у просторі;

Ø обчислення та вимірювання кількості, відстані, розмірів, довжини, ширини, висоти, об’єму, маси, часу.

Раніше педагоги зосереджувались на формуванні у дошкільників уявлень про кількість, лічбу, величину, форму, простір і час. Логічним операціям відводилося досить скромне місце. Знання, які одержували діти, існували самі по собі, відокремлено від життя. Математичні уявлення формувалися здебільшого на заняттях із математики, інколи застосовувались у дидактичних іграх і лише епізодично діти застосовували наявні знання та вміння у повсякденному житті.

Педагог і батьки маєть озброїти дитину вмінням жити, сприймати життя в цілісності. Це значно складніше, ніж окремо формувати систему знань і вмінь із математики, природи, грамоти. Дитина не володітиме істинним світоглядом, якщо не вмітиме цілісно сприймати світ.

Питання формування логіко-математичної компетентності є принциповим для особистісно орієнтованої моделі освіти. За особистісно орієнтованої моделі освіти дорослий стає авторитетною, довіреною особою, яка створює середовище, що розвиває, забезпечує комфортні умови для життєдіяльності дитини, виступає передусім партнером, а не контролером її діяльності.

Що таке логіка? Чи доступна вона дошкільникам?

Це здатність людини доводити правильні судження і спростовувати неправильні, уміння висловлюватись, тобто:

Ø будувати найпростіші висловлювання за допомогою зв’язок «і», «чи», «якщо», «ні», «то»;

Ø робити правильні умовисновки, доводити правильність своїх міркувань.

Ø навчити розмірковувати – одне з важливих педагогічних завдань.

Формування математичної компетентності дошкільників ефективно здійснюється:

Ø на спеціально організованому навчанні;

Ø у спільній діяльності вихователя та дітей;

Ø у дошкільній самостійній діяльності дошкільників та вдома.

Дошкільники лише починають оволодівати математичними знаннями, тому їхню логіко-математичну компетентність доцільно характеризувати як елементарну, але розглядати її як складну, комплексну характеристику логіко-математичного розвитку.

Для формування мотивації математичної діяльності дітей необхідно широко використовувати різні форми зацікавленості, заохочення, наочність, гру. Саме ці форми забезпечать розвиток позитивних емоцій дошкільників, допитливість, прагнення до пошукової діяльності, формування пізнавального інтересу та активності, розуміння значущості математики в житті людей – усе це є важливими критеріями математичної компетентності.

Раціональне харчування – запорука здоров’я

Раціональне харчування є найважливішою складовою формування здоров’я дитини, сприяє збереженню здоров’я, опірності фізичним факторам навколишнього середовища, високій фізичній і розумовій працездатності. Древньогрецькому філософу Сократу належить вислів: «Ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити».

Одним з важливих принципів раціонального харчування є правильно організований його режим, який складається з:

суворого дотримання часу прийомів їжі та проміжків між ними;

раціонального в фізіологічному відношенні кратності прийомів їжі (залежить від віку та стану здоров’я дитини);

правильного кількісного та якісного розподілу їжі на окремі прийоми;

умов прийому їжі і поведінка дитини під час їжі.

Доведено, що обов’язкова умова для нормальної шлункової секреції – суворе дотримання встановлених проміжків між прийомами їжі. При недотриманні цієї вимоги погіршується травлення, знижується апетит.

Рівновага в організмі, яка приводить до здоров’я, починається з їжі, яку ми їмо. Оптимальним співвідношенням білків, жирів та вуглеводів є співвідношення 1:1:3,5, причому частка білків тваринного походження має бути в межах 63%, жирів рослинного походження – 18%.

Батькам необхідно забезпечити раціон дитини в домашніх умовах тими продуктами, які вона недоотримала в організованому колективі, тим самим максимально наблизивши його до збалансованого.

Адже, незбалансоване харчування є причиною аліментарно-залежних захворювань, до яких відносяться захворювання шлунково-кишкового тракту, анемія, хвороби обміну речовин тощо. Відсутність, недостатня кількість або збиткове надходження в організм вітамінів, мікроелементів призводить до захворювання.

Систематичне вживання дітьми продуктів, до складу яких входять компоненти, що не відносяться до натуральних продуктів харчування (штучні барвники, консерванти, ароматизатори, підсолоджувачі, підсилювачі смаку, газ) викликає подразнення слизової оболонки шлунку і сприяє розвитку гастритів, виразкової хвороби, закрепів.

Міністерствами охорони здоров’я, освіти та науки заборонено в організованих дитячих колективах замовляти та використовувати в їжу ряд продуктів, небезпечних в епідеміологічному відношенні (м’ясо та яйця водоплавної птиці, м’ясо, яке не пройшло ветеринарного контролю, м’ясні обрізки, субпродукти – за винятком печінки та язика, річкову та копчену рибу), а також продукти, які містять вказані вище шкідливі для дитячого організму домішки (соуси, майонез, вироби у фритюрі, в т. ч. чіпси, вироби швидкого приготування, газовані напої, квас, кремові вироби, вершково-рослинні масла, спреди та масла з додаванням будь-якої іншої сировини (риби, морепродуктів, тощо).

Тому, при організації харчування дитини вдома батькам рекомендуємо заради здоров’я власних дітей виключити з їх раціону подібні продукти, а надавати перевагу продуктам, збагаченим залізом, йодом, іншими мікроелементами та вітамінами, а також додержуватися принципів наступності, єдності вимог в організованому колективі і в родині.

Щаслива родина – багата країна”

Родина, родина – це вся Україна
З глибоким корінням, з високим гіллям.
Вадим Крищенко

Здавна відомо, що родина – то невичерпне джерело сили, наснаги, любові та батьківської підтримки. Це та ниточка, що живить нас і не дає загубитися в безмірі країн, людей, традицій та релігій. Кожна сім’я докладає зусиль аби не всохло родове дерево, бо, як говориться в народній приказці: «Без роду немає народу».

Українцям з давніх-давен був властивий культ домашнього вогнища, культ Роду, вони мали у своєму пантеоні божества, які опікувалися родиною – Рід і Рожаницю. Людина не уявляла власного щастя без сім’ї, без дому. Культ роду був відлунням того, що ми сьогодні називаємо генетичним кодом, покликом крові. Це те, що в нас, українців, віками намагалися забрати, заглушити голос предків і тим самим знищити як націю…

Але українська родина будувала своє життя в тісній єдності зі своїм народом. Батько був оборонцем землі, на яку часто зазіхали неситі сусіди. Мати – берегиня домашнього вогнища. Любов до Батьківщини, до рідної землі, пронизувала всі сфери життя. Ненав’язливо, через колискову пісню, народну думу, через молитву дітям прививалася любов до свого, до родинного… А з розповідями про жертовні та героїчні вчинки тих, хто боровся за нашу незалежність, входило в душу і дитини, і дорослого почуття патріотизму. Спільна історія, культура, мова і віра завжди об’єднували увесь рід, а в єдності, як відомо, сила кожного народу.

Консультація для батьків

На жаль, найчастіше у батьків і у дітей дещо різні уявлення про щастя. Батьки іноді вважають, що якщо дитина смачно нагодована, тепло одягнена і одержала в подарунок на день народження нову куртку – то вона щаслива. Насправді не так легко визначити, щаслива дитина чи ні.

У психологів існують такі визначення щасливої дитини:

§ здібність до глибоких відносин з іншими людьми

§ здатність переживати різноманітні почуття

§ 3,5 років – може розуміти відчуття інших і виражати своє розуміння

§ 4,5 років – може бачити себе із сторони і описати свої відчуття

У загальних рисах: щаслива дитина – це така дитина, яка:

§ знає, що її люблять (незалежно від провини)

§ відчуває свою захищеність

§ бере участь в «дорослих справах»

§ відчуває свою унікальність

§ відчуває заохочення з боку батьків в подоланні незнайомих ситуацій

§ оцінена колективом

Батьки обов’язково повинні допомогти дитині стати щасливою. Що для цього потрібно?

Любіть дитину

Якщо ви любитимете дитину такою, який вона є – то ваша дитина буде щасливою. Якщо якась частина її особистості викликатиме у вас роздратування – вона просто заховає її – і тому не буде повністю щасливою, постійно приховуючи якусь рису своєї вдачі. Будьте завжди на її стороні.

Допоможіть дитині справитися з подоланням

Діти дуже люблять добиватися результату – треба допомогти дитині поставити мету і досягти її. При цьому, якщо її залишити одну справлятися з труднощами – вона виросте невпевненою в собі. Дитина із задоволенням дивитиметься, як справляється з чимось дорослий – і наслідувати. Ідеальний варіант – це спільна діяльність, чим більше уваги одержить дитина, тим більше, відповідно, прикладів для наслідування, тим щасливіше вона себе відчує.

Заохочуйте захоплення

Чи пам’ятаєте ви, коли останній раз були такі захоплені чимось, що не помічали нічого навколо? Маленькі діти уміють це, як ніхто інший. Коли вони захоплені грою, вони не пам’ятають більше ні про що. Від батьків потрібно всього лише дати їм можливість піти з головою в улюблене заняття. Чим старшою стає дитина, тим більше обмежень в її житті, що не дають їй віддатися захопленню – режим, нелюбимі заняття, нав’язані дорослими. Не забувайте також, що ваші амбіції і захоплення дитини – це не одне і те ж. Не варто віддавати дитину на капоейру, тільки тому, що це модно. Постарайтеся дати їй можливість бути собою і самостверджуватися тільки в тому, що їй по-справжньому близько. Якщо дитина захоплена чимось і хоче з вами поділитися – прийміть це з радістю, розділяйте з нею її захоплення. Просто ідеально, якщо у вас самих є хобі і ви зумієте «заразити» ним дитину, наприклад, грою в футбол або вишивкою. Повірте, тоді у вас з вашою дитиною встановиться прекрасний, тонкий зв’язок.

Ризик новизни

Кожна дитина потребує нових вражень і відчуттів. Діти поводяться в цьому випадку по-різному. Один кожного разу норовить досліджувати незнайому територію, а інший випробовує зрозумілі побоювання. Якщо ваша дитина боязка – допоможіть їй, ненав’язливо просуваючи у напрямі чогось нового.

Велика помилка батьків – клеймити обережну дитину словами «боягуз», «сором’язливий» і т.д. Дитина може безстрашно підійматися на дерево і соромитися людей. А може бути товариською, але боятися покататися на поні. Скажіть, що таке буває зі всіма і це нормально. Ви повинні зрозуміти, в чому проблема – дитина потребує вашої підтримки.

Засмучення

Не потрібно захищати дитину від неприємностей тотально. Тоді їй не вистачатиме стійкості у важких життєвих ситуаціях пізніше. Тут потрібна розумна підтримка – необхідно знайти золоту середину між беззастережним контролем і ситуацією, коли дитину залишають з проблемами наодинці. При цьому до відчуттів дитини треба відноситься нітрохи не гірше, ніж до відчуттів дорослого. Її страждання зовсім не менші, а, може, і більші. Не смійтеся над дитиною. Ви вважаєте, що це допоможе їй із сміхом відноситися до своїх проблем? Щоб добитися цього – смійтеся над собою і своїми проблемами.

Хай ваші діти будуть щасливими!

Консультація: "Як говорити з маленькою дитиною про СНІД"

Як пояснити дитині, що серед багатьох хвороб, якими ми хворіємо, є і така страшна, як СНІД? Хоча діти дізнаються про існування СНІДу досить рано, але їх уявлення про цю хворобу схожі скоріше на фільм жахів, ніж на реальні факти. У вас є можливість донести до них більш достовірну інформацію. Зрозуміло, для цього вам доведеться спочатку довідатися подробиці про ВІЛ і СНІД самим.Ось деякі підказки, які допоможуть вам почати розмову:
Почніть розмову.
Зачекайте зручного випадку, щоб поговорити про СНІД з дитиною. Спробуйте прив'язати розмову до того, що дитина чує або бачить, наприклад, до реклами про СНІД. Після того, як ви з дитиною подивіться рекламний ролик, запитайте його: «А ти вже чув про СНІД? Як ти думаєш, що таке СНІД?».Таким чином ви можете з'ясувати, що відомо вашій дитині, і вже далі діяти, виходячи з почутого. Піднесіть факти Подайте чесну, точну інформацію, відповідну віку дитини та її розвитку. Дошкільнику можна сказати: «СНІД - це хвороба, від якої людям буває дуже погано. Її викликає вірус, який називається ВІЛ. Вірус - це маленький мікроб ». Але якщо в організм людини проникає вірус ВІЛ, він починає вбивати Т-клітини. Через деякий час організм більше не може боротися з хворобами, і така людина захворює на СНІД». Підкоригуйте інформацію, яку отримала дитина.
Дитячі помилки, пов'язані зі СНІДом, можуть бути дуже страшними, тому важливо підкоригувати їх якомога раніше. Уявіть, що ваша дитина одного разу прийшла в сльозах, тому що він впав і до крові розбив коліно, а інші діти сказали йому, що тепер він заразиться СНІДом. Як батько ви повинні пояснити: «Все в порядку, СНІДу в тебе немає. Не можна заразитися СНІДом через подряпину на коліні. Ти можеш заразитися, якщо рідини твого тіла змішаються з тілесними рідинами людини, яка хвора на СНІД. Тобі це зрозуміло?». Після такої розмови важливо перевірити, що ж дитина запам'ятав з вашої розповіді. Для того щоб дитина, особливо маленький, засвоїв, що таке СНІД, вам доведеться провести з ним не одна розмова.

Що таке СНІД?
СНІД - це дуже серйозне захворювання, яке викликає дрібний мікроорганізм, званий вірусом. Коли ти здоровий, твій організм може боротися з хворобами, як Супермен бореться зі злодіями. Але коли людина заражається СНІДом, його тіло не може більше його захищати. Ось чому хворі на СНІД так погано себе почувають. Як можна заразитися СНІДом? Ти можеш заразитися СНІДом, коли рідини твого тіла змішаються з рідинами тілі хворого на СНІД. Не можна підхопити цю хворобу, як застуду, не можна також заразитися, доторкнувшись до хворого на СНІД або будучи поруч із ним, тому не хвилюйся, що можеш заразитися таким чином.
Чи можуть діти заразитися СНІДом?
Дуже мало дітей заражається СНІДом. Але якщо вони народилися від мами, у якої був СНІД, вони могли захворіти їм при народженні. Колись давно деякі дітки, які хворіли на гемофілію - хворобу, яка означає, що в людини в крові мало хороших клітин, а отже, йому потрібно переливати кров іншої людини, заражалися СНІДом під час переливання чужої крові. Але тепер такого не буває. СНІД, в основному, - це хвороба дорослих

25 листопада - Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками.

Домашнє насильство – діяння/бездіяльність між членами сім’ї або родичами, зокрема між колишнім подружжям, незалежно від того, чи зареєстровано їх шлюб та чи проживають вони спільно. На сьогодні відповідна проблема є доволі поширеною серед українського суспільства. Однак потерпілі часто-густо не бажають звертатися за допомогою, виправдовуючи агресора та маючи надію, що все налагодиться. Проблему домашнього насильства не можна замовчувати, із нею потрібно боротися.

Домашнє насильство – щоденний злочин

23.11.2022

Консультація "Попередження травматизму в темний час доби" 22.11.2022

Безпека - головний принцип, якого обов'язково необхідно дотримуватись при дорожньому русі. Він обов'язковий не лише для водіїв автотранспортних засобів, але і для усіх учасників дорожнього руху. Згідно з офіційною статистикою наїзд на пішохода - найбільш поширений вид дорожньо-транспортних пригод. Переважно ДТП за участю пішоходів відбувається в темний час доби. Саме тому законодавцем були встановлені норми про носіння світловідбиваючих елементів з метою привернення уваги до себе та виділення себе на дорозі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2020 р. №1105 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306» визначено, що у темний час доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи мають використовувати світлоповертальні елементи або бути в одязі, який містять такі елементи. Якщо у людини в одязі є світлоповертаючий елемент, то можливість аварії зменшується у 6-8 разів. За несприятливих погодних умов у такому одязі, людину буде помітно на відстані 130-150 метрів,. Крім цього запроваджується відповідальність водіїв та пасажирів за порушення ними правил користування спеціальними жилетами із світлоповертальними елементами.

Пам,ятайте: При русі в темний час доби по неосвітлених шляхах водій бачить тільки ту частину дороги, що освітлена фарами автомобіля. При цьому здатність очей до сприйняття світлових контрастів гірше, ніж при денному світлі. Особливо важко помітити на дорозі у вечірній та нічний час пішоходів.

Браслети виготовлені з м’якого пластику та помітні у світлі фар автомобіля з відстані до 400 м.

Носіння флайтера знижує ризик наїзду на пішохода, роллера чи велсипедиста

Бережіть себе та своїх дітей!

Шановні батьки. Дотримуйтесь правил безпеки біля доріг і нагадуйте дітям про небезпеку біля дороги. Бережіть своє життя і життя ваших дітей. 16.11.2022